Дорогі друзі.

Дякую вам за всі зусилля, що ви вкладаєте в допомогу Україні та її відбудову. Повірте, ми дуже високо це цінуємо

Дозвольте представити вам ситуацію з відбудовою невеличкого села Мощун в Київській області, яке разом з Бучею, Гостомелем та Ірпінем стало вирішальним форпостом в обороні Києва

Це селище розташовано на північний захід від Києва, всього в 7 кілометрах від границі міста. Мощун належить до Гостомельської територіальної громади. Саме там, в Гостомелі знаходиться аеродром, який був атакований в перші дні війни.

Мощун зручно пов’язаний з Києвом і Гостомелем системою автошляхів і міського транспорту. Таке розташування призводить до того, що більшість жителів працюють в Києві чи в Гостомелі, а село Мощун є переважно спальним та дачним селищем. Тут є невелика деревообробна промисловість

Мощун оточений прекрасним сосновим лісом, тут протікає невеличка річка – приток ріки Ірпінь, що в свою чергу є притоком Дніпра. Ріка Ірпінь з околишніми лісами завжди була курортним місцем, а зараз перетворилась на північно-західний рубіж оборони міста.

Мощун має витягнуту форму, з одного боку прилягає до Гостомеля, з іншого – межує з курортним передмістям Києва Пущею Водицею.

Тут проживало біля двох тисяч людей, і ще кілька сотен дачних ділянок з сезонним проживанням. Географічне положення та наявність зручного транспортного сполучення з містами Києвом, Гостомелем, Ірпінем зумовлюють привабливість території та розвиток населеного пункту. Крім основного будинку, на кожній ділянці є власне господарство – сад, город, господарські будівлі, гараж, теплиці.

Згідно з планами окупації України і Києва, на яку російське командування відводило кілька днів, напад на Київ розпочався 24 лютого з півночі і північного заходу. Але тут несподіваною перешкодою на шляху загарбників стала неглибока річка Ірпінь з її широкою заболоченою поймою та маленьке село Мощун. Українські військові підірвали дамбу річки Ірпінь, і вона створила непрохідний рубіж для російських танків. А Мощун, який мав стати воротами до Києва за планами нападників, утримав ворога і таким чином захистив Київ. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний високо відзначив героїзм і мужність захисників Мощуна.

“Мощун міг стати для ворога воротами на шляху до столиці. Проте наші воїни проявили дива військової майстерності. Під ногами загарбників горіла не тільки земля, а й вода. Вони втримали Мощун. І цим захистили Київ” – написав він на своїй сторінці у Фейсбук.

Весь цей час в селі продовжували жити мешканці. Російські солдати, відступаючи, буквально знищили село. Загалом зруйновано 2000 будівель,

Є такі вулиці, де повністю знищено 90 % забудови. На сьогодні в Мощуні не лишилося жодного цілого будинку.

Найбільше постраждали саме житлові будинки – сімейні садиби і дачні заміські резиденції.
1Знищене також придомове господарство – теплиці, господарські будівлі, гаражі.

Загалом у Київській області зруйновано понад 4 тисячі житлових будинків у 46 громадах з 69. І половина цієї кількості припадає на маленький Мощун. Оцифрування інформації інфраструктури селища свідчить про те, що у ​​Мощуні було зруйновано та пошкоджено дві тисячі будівель. Зокрема, 921 приватний будинок, ще стільки ж господарських будівель та споруд. Внаслідок бойових дій також було зруйновано та пошкоджено 20 промислових будівель, 18 теплиць, 3 магазини, 2 готелі, школу, церкву, будинок культури та відділення пошти.

Збитки інфраструктури села Мощун перевищують 1,1 млрд. грн. Найбільшої суми збитків завдано через руйнування приватних будинків – це 954 млн. гривень або 32,6 млн. дол. Збитки від пошкоджень та руйнувань господарських приміщень оцінюються у 94 млн гривень або понад 3,2 млн дол.

Про це йдеться в оцінці KSE Institute на основі даних проекту RebuildUA.

Наша команда разом з громадською організацією Save Ukraine Team проводить волонтерську роботу в Мощуні. Виявилось, що через півроку після трагічних подій люди, які продовжують тут жити, досі не можуть отримати допомогу від держави, навіть розбирати завали допомагають волонтери. На одній з найбільш зруйнованих вулиць – Лісовій – живуть три сімї, яких я хочу навести в якості прикладу. Це сімя Тетяни, чий будинок був повністю знищений; Олександра та його матері і сестри – їх три будинки, що стояли на сусідніх ділянках, також зруйновані до фундаментів;  Олени та її чоловіка Володимира, які живуть в наметі поряд із зруйнованим будинком і дбайливо відчищають від попелу і золи вцілілий посуд.

Ці прекрасні люди, які продовжують жити на своїй землі попри знищені будинки і тримаються за неї, як Скарлет О’Хара, заслуговують на спеціальну допомогу. Я вже обговорювала свої думки з приводу реновації житла на семінарі у Вільнюсі в квітні, що був присвячений проблемам доступного житла і шляхам відбудови України. Всі погодились з тим, що забудова повинна проводитись комплексно, на основі містобудівної концепції і під жорстким контролем. В залежності від ступеню руйнування повинні визначатися  види реконструкції.

Але початок широкої відбудови в умовах війни показав, що не дивлячись на те, що тимчасове житло є визнаним способом першої допомоги біженцям, в багатьох випадках люди не хочуть ставати біженцями. Навіть в умовах повністю зруйнованого приміщення вони не хочуть виїжджати зі своєї землі і переселятись в інші регіони. Їм потрібно відновлене постійне житло, їх родинний дім, навколо якого вони знову відновлять сад, город, теплиці і своє господарство.

Проекти тимчасового житла, які розробляються прекрасними архітекторами у нас і за кордоном, можуть зводитися в спеціальних місцях для біженців, що виїхали з місць, де ще ведуться бої або вони продовжують перебувати під окупацією. Але повстає важливе питання функціонального використання таких містечок після того, як їх мешканці переїдуть в своє чи в інше постійне помешкання. Можуть бути різні шляхи їх подальшого використання, але вони мають бути передбачені.

Але сімї, що продовжують жити на звільнених територіях, потребують іншого підходу. Цим сім’ям необхідні будинки для постійного проживання – екологічні, енергозберігаючі, недорогі одно- чи двохсімейні, що швидко зводяться. В Україні вже є кілька приватних заводів залізобетонних виробів, що виготовляють тришарові європейські панелі високої якості на німецькому обладнанні, які можуть бути змонтовані за місяць, а їх ціна співставна з тимчасовими будинками – це 300 євро за кв.м.

Я вже наводила цифри, що найбільша кількість зруйнованих будинків – саме садибні приватні будинки, які поки що лишаються поза увагою. Проте ми розробили програму такої адресної допомоги. Для її реалізації необхідно акумулювати невелику частину грошової допомоги саме для відбудови односімейних будинків. Це буде безпосередня допомога тим, хто цього потребує. Цю допомогу легко контролювати через заключення прямих угод з жителями. А її реалізацію візьмуть на себе волонтерські організації, які врятували життя вже не одній тисячі людей. Я пишаюся своїм народом. Слава Україні!

Олена Олійник, віце-президент НСАУ, д.арх.